Музей-садиба Н.К. Реріха в Ізварі

Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів.

Музей-садиба Н.К. Реріха в Ізварі був відкритий 19 червня 1984 року. Історія його створення тісно пов'язана з поверненням старшого сина Н.К. Реріха, Ю.М. Реріха, тибетолога і сходознавця, в Росію. Він привіз картини батька, його книги, які були видані за кордоном, літературні твори. Творчість художника було з захопленням прийнято на Батьківщині.

Інтерес до творчості і життя Н.К. Реріха привернув увагу культурної громадськості до села Ізвара, де розташовувався маєток батьків Реріха, де він виріс і почав свій творчий шлях. У шанувальників Реріха з'явилося бажання зберегти пам'ять про видатного художника, створивши меморіальний музей-садибу в Ізварі.

У 1974 році, в рік столітнього ювілею з дня народження художника, почалася реставрація будинку-садиби в Ізварі. За проектом реставрації, виконаним під керівництвом архітектора А.Е. Екка, передбачалося відтворити садибний будинок, всю садибу і старовинний парк. Реставраційні роботи були закінчені до початку 1978 року. Але дирекція Об'єднання музеїв Ленінградської області відмовилася від плану створення музею через його віддаленість від Ленінграда і туристичних та екскурсійних маршрутів. Садибний будинок займали і сільрада, і бібліотека, і художня школа.

У 1979 році була створена Організаційна рада з організації музею Реріха, який очолював Д.С. Лихачов. Тільки зусиллями і участю багатьох людей у долі музею в Ізварі багато штучно створених і об'єктивних труднощів були подолані. У червні 1984 року відбулося відкриття експозиції під назвою «Н.К. Реріх в Ізварі» у двох кімнатах садибного будинку Реріхів. Таким чином, в урочистій обстановці був відкритий музей Н.К. Реріха в Ізварі.

У 1988 році була підготовлена програма, а також умови проведення відкритого конкурсу з розробки ескізного проекту Науково-культурного центру мистецтв у садибі Н.К. Реріха.

Після звільнення більшої частини приміщень садибного будинку в 1991 році селищною радою, музей отримав можливість розширити свою експозиційну, виставкову та науково-просвітницьку роботу. У музеї оформили нові експозиційні, меморіальні, виставкові зали. Музею, крім садибного будинку, передали з часом і інші садибні споруди. У 1997 році за музеєм Реріха закріпили територію в 58, 8 гектара. Ця територія являє собою лише частину колишньої садиби, але незважаючи на це вона зберігає особливості природного ландшафту улюбленої Ізвари Н.К. Реріха. В атмосферу старовинної садиби дозволяють повністю зануритися і старовинний садибний парк, і частина лісу, і система джерельних озер, і витік річки Ізварка, і романтична «Алея любові», і озеро Глухе, які поєднують воєдино природну і людську творчість.

У 1990 році на базі музею був організований культурно-екологічний табір «Ізварські зустрічі», де зібралися люди у віці від 14 до 60 років з різних кінців країни, які дружно працювали в музеї-садибі, організовували дні культури своїх республік. З цих людей був сформований кістяк друзів і співробітників музею. Їх силами з 1993 року були розпочаті роботи з відновлення садибного саду.

Особливе значення протягом всієї історії музею мала робота з дітьми. Діти брали участь у посадці дерев, археологічних розкопках у садибі, брали участь у щорічних святах «Запалюйте серця» в Ізварі. З 2002 року тут організовуються шкільні експедиції, спрямовані на вивчення пам'яток природи та історії, проводяться дитячі екологічні табори.

Музей-садиба Реріха активно співпрацює з СПб СУ в галузі вивчення та інвентаризації культурної та природної спадщини на території Ізвари та Волосівського району; екологічних досліджень; розвитку культурно-освітніх, а також екологічних форм туризму. Музей співпрацює з провідними вченими Петербурга та Ленінградської області. У музеї проводяться виставки картин Н.К. Реріха з приватних колекцій і музеїв Петербурга. Традиційні для музею-садиби виставки творів скульпторів, художників і фотографів.

У добрій традиції музею - фестивалі, які присвячені російсько-індійським зв'язкам, творчі зустрічам «У вітальні музею», покази нових фільмів, «круглі столи», семінари та конференції, музичні, поетичні вечори.

У 2006 році завдяки зусиллям музею Ізварське сільське поселення було включено до Міжнародної програми «Балтика XXI», яка спрямована на вирішення соціальних і демографічних проблем сільських регіонів.